Значення арт-терапії в роботі з дітьми з ООП
Арт-терапія є якоюсь зв ‘язуючою ниткою між підсвідомістю і свідомістю. Таким своєрідним містком між мозком і душею. Використання цієї методики дозволяє вирішити безліч проблем. Адже найчастіше вони знаходяться не на свідомому рівні. Вони лежать набагато глибше. Саме тому їх усунення словесне або медикаментозне – завдання практично нездійсненне. Але вирішити її на рівні мистецтва, метафор і образів цілком можна.
За допомогою застосування тих чи інших видів арт-терапії для дітей завдання даного напрямку вирішуються досить швидко і ефективно.
Справа в тому, що подібна методика дозволяє:
- створити у дитини позитивний емоційний настрій;
- безпосередньо звернутися до вже існуючих фантазій або проблем, які з тих чи інших причин дитині складно обговорити вербальним способом;
- дати можливість проводити на символічному рівні експерименти з найрізноманітнішими почуттями, досліджувати їх і висловлювати в прийнятній для соціуму формі;
- творчо самовиражатися, розвивати уяву, набиратися естетичного досвіду, а також практичних навичок в образотворчій діяльності;
- підвищити адаптивні здібності малюка до повсякденного життя, знизивши стомлення, а також негативні емоційні стани, пов ‘язані з процесом навчання;
- ефективно коригувати наявні порушення та відхилення в особистісному розвитку, спираючись на внутрішні механізми зцілення та саморегуляції.
Арт-терапія в роботі з дітьми з ООП , що застосовує мистецтво, є найбільш природною формою корекції емоційних і психічних станів. При цьому використовуються такі її методи як ізотерапія, психогімнастика, музикотерапія, анімалотерапія і казкотерапія. Вони дозволяють психологу виявити ті приховані здібності, які є у дитини, а також позбавити її від внутрішніх конфліктів і від різних страхів. Принципи роботи з такими дітьми є щадними. Арт-терапія не чинить будь-якого негативного впливу на психіку малюка. Дорослий вступає в діалог з маленьким дошкільником в ігровій формі. Поступово він починає завойовувати його довіру і таким чином дізнається все те, що турбує дитину. Надалі психологом має бути прийнято рішення про те, що слід робити в такій ситуації.
Завдяки роботі з символічним матеріалом у дитини починають активно розвиватися слаборозвинені до цього моменту системи сприйняття, а також асоціативно-подібне мислення. За допомогою арт-терапії дитина значно розширює свій життєвий досвід, що надає їй впевненості в собі.
Корекційна терапія з такими маленькими дітьми володіє деякими особливостями. Наприклад, на її початкових етапах проведення заборонено застосовувати групові форми. Адже в таких випадках неминучими стають негативні емоції. Саме тому найбільш ефективною вважається проведення індивідуальної арт-терапії в роботі з агресивними дітьми.
Абсолютно неефективні в таких випадках бесіди з маленькими пацієнтами, які роз ‘яснюють їм, що себе потрібно добре вести. Основною специфікою подібних дітей є те, що їх емоційний стан характеризується як гострий. Проблеми, які існують в їхній поведінці, виникають через високий рівень страхів і тривоги, а також через сильні почуття образи і провини. Провести корекцію поведінки в такій ситуації дозволить лише зняття гостроти емоційного стану дитини. Цьому сприятимуть найрізноманітніші методи арт-терапії, але особливо ефективним в даному випадку з ‘явиться використання ліплення і малювання. Рекомендується і застосування піскотерапії. Демонстративний негативізм і агресія після проведення подібних занять змінюються у дитини на творчість та ініціативність.
Розглянемо види арт — терапії які допоможуть у вирішенні мовленнєвих та особистісних проблем дитини. На сьогоднішній день розповсюджені такі напрямки:
Арт- терапія. Цей напрямок поєднує використання в терапевтичній практиці візуальних мистецтв: малюнка, живопису, монотипії, мозаїк, колажів, гриму,боді — арту, масок, ліплення, ляльок, маріонеток, інсаляцій, фотографій тощо.
Музикотерапія більшістю спеціалістів включається в арт — терапію. Як один із найдавніших архаїчних видів творчості напрямок надзвичайно багатий за силою впливу, широтою можливостей, існуючого емпіричного матеріалу. Особливо ефективна танцювальна, рухова терапія як засіб внутрішньої гармонізації. Імпровізаційності, зняття різноманіних тілесних і психологічних блоків.
Драматерапія є одним з напрямків, що найбільш інтенсивно розвивається в наш час. Причиною широкого використання та ефективності драматерапії, на думку Т.Ю. Колошиної, є постійна дипривація в сучасному світі ігрової потреби дорослих та дітей, втрата могутьої народної ігрової культури. При використанні драматерапії відбувається (крім розвитку креативності) розширення свідомості, діапазону поведінкових стратегій, відпрацювання нових способів емоційного мовлення та спілкування.
Казкотерапія заснована на використанні казки як архетипічної метафори з метою психодіагностики (проективна діагностика), психокорекції та корекції мовлення дошкільників. Виділяють такі види казкотерапії: аналіз й інтерпритація обраної або створеної казки; використання архетипу казки; створення казок ; медитативні казки; драмотерапія казки; малювання казки; казкова подорож.
Бібліотерапія напрямок заснований на літературному самовираженні через творче «письмо», твір.
Кольоротерапія заснована на дії кольору на нервову систему людини. Існує два напрямки кольоротерапії: безпосередній вплив на мозок людини та створення необхідного кольорового лікувального середовища навколо особистості.
Пісочна терапія вклює створення різноманітних форм з піску,вибір і аранжування мініатюрних предметів і фігурок, що нагадує одну з форм сучасного мистецтва — предметну скульптуру. Створення композицій із піску не вимагає особливих умінь. Роботи можуть бути як дуже простими, так і дуже складними, єдиний критерій успішної роботи — її аутентичність — неповторність, динаміка, тобто все те, що викликає в глядача емпатійні відгуки.
За фомою проведення існує 2 варіанати: індивідуальна і групова.
У багатьох роботах О.Гопіченко, В.Кондратенко, С.Коноплястої, Р. Лєвіної, Л.Лопатінової, Є.Соботович, В.Тарасун, М. Шеремет висвітлюються окремі сторони й перелічуються різні характерні особливості компоненти мовлення дітей із порушеннями мовлення, що базуються на розумінні мовлення як психологічної системи, визначене Л.Виготським, як нерозривна єдність ряду функцій або функціонування системи. При цьому процес формування усного мовлення розглядається як функціонування систем, що об’єднує кілька самостійних структурних одиниць із підпорядкованими взаємозумовленими характеристиками, сформованими у певні вікові періоди розвитку дитини.
Зважаючи на це, кожен компонент мовленнєвої системи (фонетико — фонематичні процеси, лексико — граматична будова, зв’язне мовлення з його просодичним оформленням) вважається складниками системи, що має множинні взаємопов’язані елементи і підсистеми. У звязку з цим, передбачається послідовність в організації процесу корекції усного мовлення та особистісних якостей, залучення різноманітних, в тому числі, й арт — терапевтичних засобів, які допоможуть якісно сформувати кожен компонент мовленнєвої системи, внутрішніх якостей особистості та їх взаємозалежність.
