10.04.2020р.- Традиції українського народу

by dn1adm · 9 Квітня, 2020

1.Поговоріть з дитиною: прийшла весна, яка пробуджує, забарвлює світ довкола. Кожен клаптик землі, кожна рослинка радіють теплу та сонечку. І в кожної — своя таємниця, яка розкриється тільки тому, хто вміє фантазувати та має пильне око. Прислухайтеся до легенд рідної землі — більше дізнаєтеся про свою Батьківщину.

2.Прочитайте легенду

ЯК ОКСАНА ВЕРБОЮ СТАЛА

Колись давно в одному селі жила вродлива дівчина Оксана. Дуже полюбляла вона вбратися у вишивану сорочку, плахту, взути на ноги червоні чобітки, надіти на шию намисто, прикрасити волосся стрічками. І так гарно вбрана ходила дівчина на річку — помилуватися своїм відображенням в її гладкому плесі. Могла годинами так сидіти, задивляючись на свою вроду та усміхаючись сама до себе. Кликали Оксану дівчата водити хороводи, а вона лише плечима знизувала. Мати просила доньку допомогти — води з криниці принести, на городі попоратися. Та у відповідь завжди чула лише: “Ой, не зараз, мамо…”.

Одного вечора, коли дівчина, як зазвичай, стояла на березі, з води визирнув Водяник. Побачив він красуню та й завмер, зачарований її вродою. Саме у цей час нагодилася Оксанчина матуся й покликала дівчину додому. А та у відповідь: “Не хочу йти до хати! Немила вона мені! Я б так усе життя стояла край води, милуючись своєю вродою!”. Почувши таке бажання Оксани, Водяник умить виконав його. І тут ніжки дівчини перетворилися на коріння, яке міцно трималося за берег, і вже не могла красуня зрушити з місця. Гнучкий дівочий стан став тонким вербовим стовбуром, руки перетворилися на гілля, а довге кучеряве волосся — на тонесенькі гілочки, що схилялися до самої води, торкаючись свого відображення в ній. Саме так, як мріяла Оксана. А Водяник, плеснувши по воді хвостом, опустився, задоволений, на самісіньке дно: тепер красуня-верба завжди буде перед його очима.

3.Це цікаво знати

ВЕРБА ГАРНА ТА КОРИСНА

Перше дерево, яке розпускається на Україні- це верба. Верба — одне з найулюбленіших дерев українців. Її можна побачити біля ставків, на берегах річок, обабіч доріг, коло криниць.

За тиждень до Великодня святкують Вербну неділю.

« Без верби і калини – нема України», “Де верба — там і вода”, — мовиться в прислів’ї. Люди вже давно помітили, що це дерево росте біля чистої води, й за допомогою вербового прутика навчилися шукати джерела. Під вербою і криниці копали.

Верби найперші розквітають напровесні. Їхні пухнасті квіти -котики вкриті жовтуватим серпанком пилку. Ми милуємося їхньою красою, а бджілкам вони дають першу поживу після зимового голоду — нектар і пилок.

4.Цікаве про вербу

► А на що вам здаються схожими верба, її листя, гілочки, пухнасті котики?

► Як використовують вербову лозу? Чи бачили ви вироби з неї? Які?

З верби плетуть кошики, тини, меблі та різноманітні сувеніри.

Верба — один із символів України, а ще — життя й материнства. Наші пращури вірили, що сонце п’є воду з вербових листочків, і саме тому вони такі схожі на сонячні промінці.

5.Прочитайте вірш

Перед Великоднем настає
Вербна Неділля-
В цей день приносить верба
Дію чарівну!
Прутики найдовші
Рано вранці зірвіть,
І гілочки вербові
У церкві освятіть.
До наступного Великодня