02.04.2023р. – Всесвітній День поширення інформації про проблему аутизму

Щорічно другого квітня у світі відзначається День поширення інформації щодо проблем аутизму, встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 2007 році.

По усьому світу 2 квітня одягають блакитне на знак підтримки людей з аутизмом, розладом розвитку нервової системи, що утруднює комунікацію. Останні дослідження усе частіше, окрім генетичних причин, відносять аутизм до розладів, пов’язаних також із забрудненням довкілля, їжі та питної води. В Україні офіційно зареєстровано понад 4 тисячі людей із аутизмом, але представники громадських організацій, які опікуються цією проблемою, кажуть, що насправді таких людей набагато більше.

«Ау», ­– кричать люди, якщо заблудять у лісі. Це означає: «я сам, відзовіться, хто чує». Слово «аутизм» теж цього кореня, воно походить від грецького autos – «сам», а аутизм — «занурення у себе».

Людям із цим розладом дуже важко комунікувати зі світом і спілкуватися з іншими людьми. Перші ознаки аутизму, зазвичай, проявляються у дітей до 3-х років і якщо батьки і лікарі їх вчасно помітять, то такій людині можна допомогти втримати зв’язок зі світом. До того ж, інтелект аутистів не завжди понижений, дуже часто такі люди проявляють хороші, а подекуди і виняткові здібності у певних сферах.

День поширення інформації про аутизм започаткували , щоб поширювати інформацію про цей розлад в усьому світі. Блакитний колір і пазли є символами цього дня. Аутизм, як окрему проблему, виокремили лише наприкінці 30-х років минулого століття. Відтоді змінилися підходи до лікування і діагностика. Уже діагностують цілий спектр розладів, які відносять до аутизму. Вдосконалення діагности збільшило і кількість діагностованих випадків.

Раніше говорили про 1 дитину зі 100, тепер кажуть про 1 із 88, і навіть одну із 65, яка має цей розлад.

Так, зокрема, батькам радять консультуватися із фахівцями, якщо

– малюк різко реагує на голосні звуки,

-уникає спілкування та ігор з іншими дітьми й дорослими,

-зациклюється на одній іграшці,

– весь час повторює один і той самий рух,

-не повторює звуки і слова,

-довго не починає говорити.

«Аутизм – це не хвороба» – наголошують батьки особливих дітей, а розлад. Це постійне й комплексне порушення розвитку, яке проявляється впродовж перших трьох років життя і може значно погіршити розвиток мовлення, соціальної взаємодії, спілкування та поведінки дитини. Помітивши цей розлад і знаючи як – можна допомогти.

Принципи корекції дитини з РАС від трьох до шести років:

1. Урахування інтересів та схильностей. Аутизм, симптоми якого відрізняються в кожному конкретному випадку, потребує вибіркового педагогічного підходу. Силоміць змусити складати кубики, якщо малюк грається тільки з м’ячиками, не вдасться. Тому при виборі методики і виду занять враховуйте інтерес дитини, а потім уже «накладайте» на методику. В цьому віці важливо розвивати координацію рухів, дрібну моторику, образне і логічне мислення.
2. Режим, послідовність, повторення. Тільки регулярні заняття і повторення пройденого матеріалу допоможуть дитині з РАС засвоїти знання і відточити навичку. Якщо нейротиповий малюк, одного разу навчившись надягати шкарпеточки, більше не потребує навчання, то дитині з РАС потрібно повторювати. Також важливим є дотримання розпорядку дня і черговості, адже діти з аутизмом чутливі до змін. Перерви в заняттях часто ведуть до регресії як академічної, так і соціальної. Тому займатися потрібно постійно, не допускаючи пауз.
3. Контакт. Дитина з РАС як жодна інша потребує спілкування. Не допускати до неї інших дітей – помилка. У дитячому колективі дитина з РАС навчається спілкуватися і взаємодіяти з іншими, закріплювати норми поведінки в суспільстві. Але допускати перевантаження теж не слід, адже кожен потребує періодичного усамітнення. Також дорослим рекомендовано розмовляти з дитиною навіть тоді, коли здається, що та не чує або не реагує на слова. Наталія Стручек (директор садка для дітей з особливостями розвитку «Дитина з майбутнім») переконана, що для розвитку немає нічого кращого за живе спілкування: «Навіть при перегляді мультика важливо емоційно включатися: проговорювати емоції героїв, жаліти, якщо потрібно. Це формує емпатичні реакції. Я не проти гаджетів та Інтернету, але те, що показують, далеко не завжди відповідає психологічній зрілості дитини. Найчастіше діти бачать насильство, агресію, що сприймається як норма, і в житті межі між грою і реальністю розмиваються. До того ж навіть самі розвивальні програми та відео не провокують мовлення, тому батькам потрібно не тільки контролювати зміст контенту, але і включатися в перегляд».
4. Фізичний розвиток і харчування. Малюки з аутизмом часто напружені або в них спостерігається зміна стану – від гіперактивності до млявості. Тому важливі регулярні фізичні вправи, які знімають м’язовий тонус і піднімають там, де це потрібно. Наталія Стручек рекомендує максимально «насичувати» сенсорику дитини (давати нюхати, чіпати, мацати, гладити, перекладати) і розвивати тіло (дозволяти лазити, переступати, стрибати, піднімати), адже це поступово приведе до розвитку дрібної моторики, мовлення, шкільних навичок.

Для підтримання здоров’я тіла та уникнення традиційних для дітей з РАС алергічних реакцій рекомендовано дієту, яку призначає лікар. Деяким показано відмову від глютену і казеїну, дріжджових продуктів, мінімум цукру. Іншим рекомендовано вживати більше білка, а не налягати на вуглеводи. Тому питання вибірковості в їжі вирішується тільки після і на підставі висновку медиків.

1. Анімалотерапія, або близький контакт із тваринами. Цей метод варто взяти на озброєння батькам, чиїм дітям подобається спілкуватися з тваринами. Наприклад, деякі малюки з РАС у захваті від їзди на конях або плавання з дельфінами. Спілкування з тваринами радує і, головне, не викликає емоційного напруження, як у випадку з людьми. Такий метод терапії сприяє розвитку емоційного стану та невербальної комунікації.
2. Здоров’я батьків. Сім’я вчиться жити з аутизмом дитини, а це вимотує психологічно. Батьки непокояться за нього і майбутнє, відчувають себе пригніченими і винними в розладі улюбленого чада. В цей час дорослі потребують підтримки й розуміння, що РАС – це не кінець світу, а даність, із якою можна жити. Сьогодні багато можливостей для розвитку дитини – садки і школи для аутистів. Для батьків – групи в соціальних мережах, спеціалізовані корекційні заклади, які пропонують психологічні консультації та супровід батьків «особливих» дітей. Психологи рекомендують батькам дитини з РАС не докоряти собі і не соромитися, навіть якщо навколишні засуджують і не приймають її поведінку. Для неї ви найкращий батько у світі, який робить усе, що може.