12.05.2022р. – Реалізуємо освітні завдання за темою “Творимо красу – збільшуємо добро на землі” (підтема “Бережу і примножую красу”)

  1. Бесіда – роздум «Чому красу треба берегти?»

– Запросіть дитину розглянути плакат «Бережи природу»;

– Запропонуйте дитині обговорити кожну із зображених ситуацій і дати відповідну оцінку « так можна» чи «так не можна», аргументуючи свою відповідь.

– Спонукайте дитину до міркувань:

-Що означає «берегти красу»?

-Навіщо берегти красу?

-Від кого і чого?

-Чому так говорять: «Ламати – не будувати»?

-Що станеться зі світом, з людьми, якщо знищувати природу як джерело краси чи красу рукотворну (руйнувати, забруднювати, псувати)?

2. Підсумуйте відповіді дитини переглядом відео «Правила поведінки в природі».

 

3. Розучування вірша.

4. Читання оповідання Г.Ткачук «Гойдалка під кленом».

Ось наш двір.
Найкраще в ньому — це майданчик під кленом.
А найкраще на майданчику — гойдалка.
Якщо розгойдатися дуже сильно, то можна злітати високо-високо.
Я літаю — а малюки порпаються в піску.
Я літаю — а Марко з’їжджає з гірки.
Я літаю — а Марків дід садить квіти між тополею і кленом.

Квіти ще не схожі на квіти. Але Марків дід каже, що вони виростуть і зацвітуть у липні. Або навіть раніше, якщо нам пощастить.

— Як називаються ці квіти? — питаю.
— Дельфіній, — каже Марків дід.
Мені подобається їхня назва. Мати дельфіній біля майданчика — це майже як мати справжніх дельфінів.
Я розгойдуюсь іще сильніше — і бачу маму. Вона повертається з роботи.
Я зупиняюся, швидко злізаю з гойдалки. Біжу.
— Стій! Ніно, спинися! — раптом кричить мама і застигає на місці.
— Що ти накоїла?! — супить брови Марків дід.
— Дивися під ноги! — біжить до мене Марко.
Я дивлюся під ноги, а там — розтоптані квіти. Не знаю, як це сталося. Сльози печуть в очах.
— Я ж не хотіла! — тікаю від усіх.

Якби ж я дивилася під ноги! Тоді дельфіни були б цілі.
Увечері я крадуся в кімнату батьків. Мама вже спить, а тато, глянувши на мене, міцно пригортає.
— Тепер у нас не буде дельфінів, — бурмочу.
— Хтозна, — відповідає тато. — Може, й будуть.
Наступного ранку ми з татом ідемо на великий ринок.
Тут продають овочі, фрукти і — квіти. Ми обходимо всі ряди, але дельфінів ніде немає.
Дорогою додому бачимо квіткову крамницю. Тут є троянди, тюльпани, різні вазони, кактуси.
— У вас є дельфіни? — питаю у продавця.
— Дельфіни? — не розуміє він.
— Дельфіній! — сміється тато.
— А, дельфіній! Ось!

Ми з татом ніколи не садили квітів. Але все робимо так, як казав нам продавець.
Одна, дві, три, чотири нові рослинки з’являються на клумбі між тополею і кленом.
Мама бачить нас із вікна й гукає:
— Що ви там робите?
— Заводимо дельфінів! — кричу.
Тоді мама виходить і береться мені допомагати. А тато майструє навколо клумби дерев’яний парканчик.
Гойдалка під кленом широка. Ми з Марком поміщаємося на ній удвох.
Ми літаємо — а з вікна на нас дивиться Марків дід і махає рукою.
Ми літаємо — а за парканчиком ростуть квіти.
Ми літаємо — а попереду ціле літо, і понад хмарами стрибають сині й блакитні дельфіни.

По завершенні розпитайте:

– Про які весняні справи дорослих йшлося в цьому оповіданні?

– Як так трапилося, що квіти було зіпсовано?

– Що відчував дідусь Марка, коли побачив розтрощені квіти?

– Що було б, якби дівчинка з батьком не виправили ситуацію?

– Як батько і дівчинка повернули красу?

– Що тепер відчувала дівчинка?

5. Запропонуйте дитині фарбами намалювати квітку дельфініум.

– Попередньо обговоріть з дитиною характерні ознаки цієї квітки.

– З’ясуйте, у чому її схожість з дельфінчиком;

– Як думала дівчинка?

6. Дидактична вправи:

«Порахуй і познач цифрою»;

«Логічні ряди»;

7. Робота з «Книгою дошкільника» (завдання №10, 11).

Вихователі: Друк Л.В., Силка О.Д.

 

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.