17.11.2023р. Реалізуємо освітні завдання за темою « Етикет – правила культурного спілкування» (підтема” Створення і презентація Книги гарних манер. День 2″).

1. Шановні батьки, обговоріть з дитиною зміст Книги гарних манер, перегляньте сторінки, які ви вже приготували. Запропонуйте дитині презентувати свою Книгу, розповісти про кожну сторінку, чому саме так вони виглядають.

Як навчити дитину гарних манер?

– Показуйте приклад своєю поведінкою.

-Не намагайтеся навчити всього відразу.

-Будьте позитивними і конкретними. Говоріть про те, що потрібно зробити, а не про те, чого робити не можна.

-Щоб дитина запам’ятала, чому так не можна поводитись, пояснюйте причини.

-Намагайтеся виправити дитину віч-на-віч, але не в присутності інших людей.

-Хваліть дитину за будь-які прояви гарних манер.

2.Перегляньте повчальний мульфільм ” Не можна говорити погані слова”.

З дитинства батьки навчають дітей не казати поганих слів. Тому, що це ображає всіх і навіть, сестричку. Набагато краще бути ввічливим, проте є хлопчики, які не хочуть бути вихованими і слухняними. Тоді на допомогу приходить фея.

3.Пограйте в гру ” Добре чи погано?”

– Чи добре роблять герої ілюстрацій? Якщо ні, то чому?

4.Вивчіть з дитиною ввічливі слова.

5.Прочитайте  оповідання В. Сухомлинського ” Важко бути людиною”

       Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:
—    А ми ж не подякували жінці за воду.
Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.
—    Що ж…— каже Роман,— це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?
—    Варто,— наполягає Марійка.— Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?
Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.
—    Ви як хочете,— каже Марійка,— а я повернуся й подякую…
—    Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? — питає Роман.— Адже ми так потомилися.
—    Бо ми люди. Якби ми були телята, можна було б і не вертатися.
Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.
Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.
—    Важко бути людиною.— сказав він.

Запитання до бесіди:

-Звідки поверталися діти?

-Куди вони зайшли, коли стомилися?

-Що вони попросили, коли зайшли у хату?

-Чи подякували вони жінці, яка напоїла їх водою?

-Що запропонувала Марійка?

-Який висновок зробив Роман?

6.Вивчіть з дитиною вірш:

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі,

Їх кожен легко підбере, якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

Запам’ятать не важко

Маленькі ключики твої-

” Спасибі” і ” Будь ласка”.

 Підготувала вихователь Олена Трохимчук.