1. Шановні батьки, запропонуйте дітям поміркувати: чи міг би бути садочок без дорослих, тільки з дітьми.

-Що роблять дорослі в садочку?

-Чому кожен із дорослих (вихователь, помічник вихователя, медсестра, двірник) не може дивитися весь час на когось одного з дітей?

-Як бути, коли щось тобі потрібно? 

-Як краще звернутися до дорослого –  чи смикати за одяг, заплакати, крикнути чи звернутися з ввічливим словом “будь ласка” і сказати, що ти хочеш словами?

-Яким жестом можна подати сигнал? 

            

 

2. Розіграють кілька ситуацій звернення (загубилася іграшка, складно самому застібнути куртку, хочеться пити, болить пальчик тощо), спонукаєте вживати ввічливі слова, доречні жести. Підсумуйте чому так треба робити всім і кожному. 

 

3. Розкладіть на килимку картинки про справи дня і попросіть дитину прокоментувати їх, назвати улюблені, приємні, необхідні.

Розпитайте, які справи повторюватися щодня?

-Чому?

-Що означає “справи для всіх”?

-Що буде, якщо хтось буде відмовлять від цих справ? 

4. Виконайте вправу “Слухай сигнал” дитина ходить по кімнаті. Ви піднімаєте картку (будь якого кольору) і промовляєте сигнальне слово “Обід” чи “Прогулянка”, дитина повинна пояснити, що  мають робити під час “Обіду” чи “Прогулянки”.

5. Гра “Коробка з олівцями” запросіть дитину взяти 1 олівець та ви візьміть 1 олівець (1 чистий аркуш паперу). Загадайте на аркуші паперу намалювати жовте сонечко і зелену травичку.

Обговоріть, чому дитина не може виконати завдання.

-Що треба зробити?

-Як звернутися?

-Чому зачекати?

-Що можуть намалювати діти олівцем із іншим кольором?

-Створіть разом з дитиною спільний малюнок на великому аркуші.

Попередню повідомляючи, що саме своїм кольором вони хочуть намалювати.

Підсумуйте – діти всі різні як і олівці в коробці, але тільки разом вони можуть створити цікаву різнокольорову картину, якщо навчиться звертатися один до одного і домовитися.

6. Читання казки Д. Біссета “Троє кошенят” із подальшим обговорення: у чому кошенята були схожі, а в чому відмінність?

-Чому бабуся відмовилася давати молочко 3-му кошеняті?

-Що зрозуміло кошеня, коли повернулися додому?

-Чому важливо всім дотримуватися правил? 

 

Троє кошенят

Колись давно жила бабуся, що мала кішку і троє кошенят. Одне кошеня казало: «Няв!» Друге казало: «Няв!» А третє казало: «Гав-гав!»

Мама-киця дивувалася:

– Не можна казати «Гав-гав!», кажи: «Няв!», як усі.

– Няв! – сказало перше кошеня.

– Няв! – сказало друге.

– Гав-гав! – сказало третє кошеня, яке звали Чорнушка.

Бабуся дала кішці та двом першим кошенятам молока, а Чорнушці кістку.

– Тобі я дам молока, як навчишся казати «Няв!», – промовила стара.

Бідолашна Чорнушка не любила кісток і надумала піти у світ – чи не навчиться десь там казати: «Няв!»

Спершу вона зустріла корову.

– Му-у-у! – сказала корова. – Я їм травичку.

Чорнушка засумнівалася, чи припаде їй трава до смаку, тож пішла собі далі.

Потім вона зустріла маленьку дівчинку і спитала в неї, що та любить їсти.

– Шоколадні тістечка, бутерброди з джемом і апельсинове желе, – відповіло дівча.

Чорнушці здавалося, що їй таке не сподобається. Вона зажурилася й почала плакати. Саме в цей час проїздив неподалік паротяг.

– Чого ти плачеш, кицюню? – спитав він.

– Бо я голодна і хочу молочка, – відповіла Чорнушка.

– Ой, бідолашна! – сказав паротяг. – А вугілля тобі не зарадить?

– Навряд, – мовила Чорнушка. Та все ж таки покуштувала вугілля, яке їй справді зовсім не сподобалося.

– У нас на залізниці є й інші машини, я можу попросити в них бензину для тебе, – запропонував паротяг.

Однак Чорнушка не любила бензину, тому попрощалася з паротягом і пішла далі.

Згодом вона побачила маленького цуцика з його мамою.

І раптом цуцик озвався: «Няв!»

– Що ти сказав? – перепитала Чорнушка.

– Няв! – відповів собачка.

А його мама промовила:

– Не можна казати: «Няв!» Треба казати: «Гав-гав!», як усі собачата. Поки ти так не скажеш, тобі не перепаде смачної кісточки!

– Слухай, а коли я віддам тобі своє «Гав-гав!», що ти даси мені за це? – спитала Чорнушка.

– Я віддам тобі своє «Няв!» – відповів цуцик.

Так вони й помінялися. Собачатко побігло до мами і сказало: «Гав-гав!» Мама зраділа й дала йому кісточку.

А Чорнушка подалася додому. Коли вона повернулася, був час підвечірку, і бабуся налила кішці та двом кошенятам молочка.

– Няв! – сказала кішка.

– Няв! – сказало перше кошеня.

– Няв! – сказало друге.

– Няв! Няв! Няв! – сказала Чорнушка.

Тож бабуся налила їй велике блюдце молока.

– Мурр, – промуркотіла кішка.

– Муррр, – замурчало перше кошеня.

– Муррр, – підхопило друге.

– Муррр, мурр, муррр! – замуркотіла Чорнушка і вихлебтала своє молоко. 

Вихователь Ніколаєнко І.А.