03.04.2020р.- РОЗВИВАЄМО МОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ВЕРЛІБРІВ

Діти і навіть деякі дорослі звикли вважати, що поезія — це винятково римовані твори. І бажано, щоб строфи в них були чотирирядкові. Розширити уявлення дошкільників про ліричні жанри і водночас сприяти розвитку їхніх художньо-мовленнєвих і творчих здібностей допоможуть верлібри. У чому ж цих сила поетичних текстів та як їх застосовувати в освітньому процесі?

Художньо-мовленнєва й мовленнєво-творча діяльність є запорукою формування мовлення особистості, основою становлення особистісної культури, самовизначення дітей дошкільного віку як частини спільноти. Зміст мовленнєвої діяльності має зацікавлювати їх, утримувати їхню увагу, оптимізувати мисленнєву активність.

Саме тому у своїй діяльності потрібно надавати пріоритетного значення формуванню й розвитку інтелектуальних та комунікативно-мовленнєвих здібностей дітей. Для цього слід використовувати  під час занять поетичні твори, зокрема верлібри. Опрацювання верлібрів дає змогу:

  • розвивати мовлення дітей, збагачувати їхній словниковий запас;
  • навчати цілісно відтворювати зміст вірша, ідентифікувати почуття та вчинки персонажів із власними, висловлювати особисту позицію;
  • спонукати дітей сприймати мистецький твір із позиції краси, вирізняти його як естетичний;
  • формувати екологічну культуру, патріотизм тощо;
  • виховувати моральні й громадянські якості, пізнавальний інтерес, спостережливість.

Тож, чим відрізняється верлібр від інших поетичних форм?

ЩО ТАКЕ «ВЕРЛІБР»?

Верлібрами, або вільними віршами (з франц. vers libre), називають особливі, майже завжди короткі, лаконічні поетичні тексти. Зазвичай вони охоплюють усього три-чотири рядки. Ці вірші переважно неримовані, хоча трапляються й винятки. Позаяк у такому творі важлива не рима, а зміст і ритміка.

Інколи верлібри ще називають віршами-малюнками. Тому цю поезію слід навчитися слухати,сприймати й уявляти. Тоді за короткими неримованими рядками можна побачити цілий світ.

Дуже часто верлібр порівнюють із прозою, яку нібито просто розділили на рядки різної довжини і при цьому розставили смислові акценти. Та це не так. Абзац прозового твору не є закінченим літературним твором як за формою, так і за змістом. Після його прочитання хочеться знайти продовження тексту. У верлібрі все гранично просто і зрозуміло, адже автори добре продумують і зважують кожне слово. Як результат, текст утворює лаконічну й доступну для розуміння картину. Однак вона може «розростатися» до тих меж, на які здатна уява читача-співтворця.

ІЗ ЧОГО РОЗПОЧАТИ?

Необхідно зібрати серію верлібрів сучасних українських поетів, як-от Валентина Запорожець, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Микола Вінграновський, і класифікували їх за сферами життєдіяльності дітей.

Починати роботу потрібно не з вірша, а з образу. Разом із вихованцями проводяться спостереження за змінами природи й погоди. Вихованці разом з педагогом розмірковують, чому падає дощ і куди він подівся, коли закінчився; чому йде сніг і де його сліди, якщо він «іде». Необхідно  спонукати  дітей обійти дерево й послухати, як шумить вітер у верховітті, притулитися щокою до кори й відчути, що вона шкарубка, та все ж лагідна, як долоня бабусі, тощо. Коли ми бачимо, що діти налаштувалися на ліричний лад, починаємо читати поезію.

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ВЕРЛІБРОМ?

Дітей ознайомлюють із верлібрами переважно за такою схемою:

СЛУХАЄМО

Під час традиційних ранкових зустрічей чи прогулянок на природі діти із задоволенням обмінюються враженнями, новими іграшками, спогадами про незвичайні події, цікавинками, які помічають довкола, тощо. Такі моменти чудово підходять, щоб ознайомлювати їх із верлібрами. Адже саме вранці, на природі діти найбільше виявляють зацікавлення навколишнім світом. Вони активні й сповнені сил, щоб пізнавати щось нове.

Під час однієї з прогулянок пропонуємо дітям послухати верлібр Ліни Шиян «Осінь»:

Сидить павучок на билинці, пускає павутинку.

— Нащо?

— Мух ловити, — сказав Жук.

— Гойдатися, — сказав Тимко.

— Летіти, — сказала Калинка.

Дмухнув вітерець, знялася сріблинка, на ній павучок.

— Пропав, — каже Жук.

— Летить, — каже Тимко.

— Осінь, — сказала Калинка.

Діти мають вловити сумний настрій вірша й замислитися про короткочасну осінню пору «бабиного літа», яка дарує нам всього кілька погожих, ясних днів.

Аби розвинути творче мовлення дітей і ознайомити їх із верлібрами, потрібно використовувати також пошуково-дослідницьку діяльність та працю в природі. Наприклад, організовуємо висаджування цибулі. При цьому  педагог розглядає з дітьми цибулину, визначає її смакові якості та лікувальні властивості. Завдяки такій діяльності дитяча уява створює асоціативні образи, схожі на природні об’єкти довкола нас. Приміром, цибулину діти порівнюють із сонцем, апельсином, динею. Поряд з цим педагог підводить їх до думки, що сонце, як джерело енергії, сили, тепла і життя, наділяє цими властивостями все живе на землі.

Пов’язавши об’єкт спостереження зі зрозумілими для дітей поняттями «сім’я», «родина» (лусочки цибулі — це члени однієї родини), педагог  підводить їх до сприймання поетичного твору.

Після висаджування цибулі доречно прочитати дітям верлібр із «Сонечкової абетки» Валентини Запорожець:

Цибулька — найменша сонечкова сестричка,

така ж кругленька й золота і така ж пекуча —

аж сльози котяться.

Водночас зі слуханням верлібрів діти споглядають «картини». Можна відтворювати дійство поетичного твору за допомогою силуетних зображень, засобами фотомистецтва, анімації, комп’ютерної графіки. Завдяки наочності діти швидше сприймають і розуміють поезію, запам’ятовують її.

УЯВЛЯЄМО

Дієвий спосіб розвивати образне мислення — описувати простими, але влучними словами асоціації, які викликав вірш. Тож після прослуховування верлібра разом із дітьми можна  пофантазувати, обговорити зміст поезії, спонукати їх  висловити свої враження і судження про те, що відбувається у творі.

Читаємо з дітьми верлібр Василя Голобородька «Річка біжить»:

Тато сидить у човні,

Веслами воду горне

— Щоб річка бігла!

Усього з десяти слів цього вірша зрозуміло, що йдеться про літній день, залитий сонячним промінням. Уява малює нам камінці й маленьких рибок у прозорій воді, і ми вже мріємо назбирати цих камінців і принести додому. А головне — із вірша постає образ тата, такого вправного й сильного, що веслами приводить у рух цю велетенську шумливу річку, що пахне прохолодою.

Дітям також можна запропонувати побувати в «кріслі автора». Так вони зможуть не лише уявити себе автором того чи того верлібра та пояснити його мотив, а й спробувати самому скласти поетичний твір.

МАЛЮЄМО

Наступний етап роботи з верлібром присвячуємо художньо-продуктивній діяльності. Пропонуємо дітям намалювати ілюстрацію до вірша, виліпити його персонажів, виготовити знаковий предмет із природних чи покидькових матеріалів тощо. Відтак — «прикрасити» свій виріб мовними перлинками.

Після того, як діти прослухали й обговорили верлібр Ліни Шиян «Осінь», вони створюють павутинку з ниток і вати. Відтак — добирають до неї епітети: біла, ніжна, срібна, легенька, чарівна, замріяна, лагідна тощо.

Насамкінець можна запропонувати дітям створити власні книжечки-малятка та влаштувати віршування, до яких залучають також батьків.

Діти дошкільного віку добре сприймають верлібри, емоційно відгукуються на них, уявно перевтілюються в поетичні образи, можуть розвивати сюжетний зміст твору.

Використання верлібрів під час організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей сприятиме розширенню їхнього словникового запасу, формуванню естетичного смаку, збагаченню уяви тощо. Від педагогів така робота потребує прагнення до творчого пошуку та закоханості в поетичне слово.

Додаток

Зігріваємо засніжені душі

конспект бінарного заняття для дітей старшої групи з розвитку емоційно-вольової сфери, художньо-мовленнєвих і творчих здібностей (за верлібрами Катерини Єгорушкіної «Янголи» та Валентини Запорожець «Зимове сонечко»)

МЕТА:

·        ознайомлювати дітей із жанровими особливостями верлібрів;

·        закріплювати й поглиблювати знання дітей про сонце, його вплив на природу взимку та в інші пори року;

·        допомагати усвідомити, що холодна й сувора зима може дарувати радість дорослим і дітям, теплу турботу мешканцям природного світу;

·        навчати розрізняти людські емоції;

·        заохочувати говорити одне одному добрі й приємні слова;

·        розвивати пізнавальний інтерес, почуття ритму, художнє мовлення й креативне мислення;

·        виховувати спостережливість, чуйність, доброту, турботливе ставлення до людей і природи.

МАТЕРІАЛИ:

·        мультимедійний проектор;

·        презентації за змістом верлібрів Катерини Єгорушкіної «Янголи» та Валентини Запорожець «Зимове сонечко»;

·        комплекти цифрових зображень, необхідних для виконання вправ;

·        запис музичної композиції з циклу «Пори року» Петра Чайковського;

·        ємкості з кукурудзяною крупою;

·        сніжинки-рукавички для виконання музичного етюду.

ХІД:

Вихователь: Діти, я пропоную вам поринути у незвичайний, загадковий світ відчуттів, які сприймають наші оченята і ручки.

Розставляє перед дітьми ємкості з кукурудзяною крупою.

Як ви гадаєте, що це? (Крупа.) Яка це крупа? (Кукурудзяна.) Якого вона кольору? (Жовтого.) Як ще можна охарактеризувати цей колір? (Золотий, сонячний, теплий, ніжний.) Які страви готують із кукурудзяної крупи? (Кашу, печиво, кукурудзяні палички.) Кому з вас доводилося куштувати ці смачні й поживні страви? (Відповіді дітей.)

А тепер я пропоную вам відчути цю крупу на дотик. Занурте руки в ємкості з крупою. Що ви відчуваєте? Вам приємно? (Так.) Наберіть трішки у жменьку. Яка на дотик кукурудзяна крупа? Із чим її можна порівняти? (Відповіді дітей.) Спробуймо передати свої відчуття та емоції у малюнках.

Гра «Що вміють наші ручки»

Діти працюють кожен зі своєю ємкістю з кукурудзяною крупою. Вони водять пальцями по поверхні крупи і в такий спосіб «малюють» зимовий пейзаж. Коли діти завершують роботу, вихователь запитує: «Що відчувають ваші ручки, коли зустрічаються, доторкаються, обнімаються, граються одна з одною? Мабуть, тепло і радість, чи не так? (Так.) Пропоную поділитися цими відчуттями одне з одним».

Діти сідають кружка. Відтак повертаються до сусіда праворуч, торкаються його долонь своїми, усміхаються йому й кажуть компліменти. Потім повторюють те саме із сусідом ліворуч.

Вихователь: Які ж ви всі молодці! Я впевнена, що кожен із вас отримав різнобарвну палітру приємних вражень та відчуттів. А тепер гарненько поміркуйте і скажіть, коли людині буває холодно? (Взимку, коли на вулиці морозна, холодна й вітряна погода.) А чи чули ви коли-небудь вислів«холодно на душі»? Як ви його розумієте? (На душі буває холодно від поганих вчинків, слів, образ, сердитого й злого погляду, коли хтось із рідних хворіє.) Так, правильно! А ви коли-небудь відчували такий холод? Хто приходив вам на допомогу, хто вас зігрівав? (Батьки, друзі, вихователі.) Що, на вашу думку, може зігріти душу людини? (Лагідна усмішка, добре слово, мамина ласка, добрі вчинки, дружня бесіда, веселе свято.)

А про яке природне явище можна сказати «холодний»? (Сніг.) Правильно. Пригадаймо, як ми нещодавно милувалися білим сніжком на вулиці.

Діти разом із вихователем переглядають на мультимедійній дошці слайди або власні фото зимових прогулянок-милувань природою.

Вихователь: Пропоную прикрасити сніг мовними перлинками! Я розпочну: сніг буває холодний, скрипучий, іскристий. А ще який? (Пухнастий, легкий, грайливий, ранній, сріблястий, білий.) Чи знаєте ви, що сніг може не лише дихати холодом, а й дарувати тепло? Ну ж бо, поміркуйте, коли і для кого може бути теплим сніг?

Гра «Для кого сніг теплий»

Вихователь звертає увагу дітей на мультимедійну дошку, де з’являються зображення будинку, людини, пташки, дерева, кущів, диких тварин. Діти обговорюють кожну картинку й вирішують, чи потрібне зображеному предмету снігове тепло. Приміром, снігове покривало зігріває землю й рятує рослини від надмірних морозів, сніг укриває товстим шаром барліг, тому ведмідь взимку спить у теплі, тощо. Вихователь підводить дітей до висновку, що сніг може бути теплим для природи, людей та лісових мешканців.

Вихователь: Сніг для природи взимку — добрий і невидимий янгол-охоронець. Діти, а ви знаєте, хто такий янгол-охоронець? Це надприродна істота, посередник між Богом і Землею. Так само, як і люди, своїх янголів-охоронців мають пори року. Аби переконатися в цьому, пропоную почитати верлібр Катерини Єгорушкіної «Янголи».

Вихователь зачитує поезію. У цей час на екрані по черзі з’являються образи янголів пір року, описані в тексті. Діти повторюють слова верлібра за вихователем.

Вихователь: А зараз я пропоную пофантазувати й словесно «домалювати» картини пір року. Тут вам у пригоді стануть ваші носики. Кожна пора року пахне по-своєму, а тому пригадайте, які запахи вам найбільше запам’яталися влітку, восени, взимку та навесні.

Вправа «Домалюй картину»

На екрані поступово з’являються зображення зимового, весняного, літнього й осіннього пейзажів. Вихователь запитує в дітей: «Чим пахне для вас зима? (Медовими «миколайчиками», хвоєю новорічної ялинки й різдвяних смаколиків.) А у весни який запах? (Запах великодніх писанок і крашанок, ароматної паски, кульбабок і бузку.) Чим пахне літо? (Липовим цвітом, яблуками, динями й кавунами, польовими квітами.) Наостанокпригадаємо, чим пахне осінь? (Стиглим солодким виноградом, грибами й опалим листям, чорнобривцями, печеною картоплею.) Які ж чутливі у вас носики. Молодці, діти».

Примітка. Вихователь може доповнювати відповіді дітей яскравішими епітетами, аби дошкільники їх запам’ятовували.
Приміром, п’янкий аромат бузку, налиті яблука, духмяний аромат польових квітів тощо.

Вихователь: А тепер пропоную вам показати кожну пору року за допомогою танцю.

Діти виконують етюд «Пори року» — здійснюють різні танцювальні рухи під музичний супровід із циклу «Пори року» Петра Чайковського.

Вихователь: Діти, ми вже поговорили з вами про сніг. З’ясували, що він може бути холодним і теплим. Але зовсім забули про сонечко. Як гадаєте, йому взимку тепло чи холодно? (Відповіді дітей.) Уявімо, що сонце — це жива істота, якаможе відчувати те, що й люди. Воно може радіти і сумувати, плакати й усміхатися, дарувати світло, тепло і щастя. А тепер послухайте, що відбулося із сонечком у верлібрі «Зима».

Вихователь зачитує верлібр Валентини Запорожець «Зима» і пропонує дітям поміркувати, чому сонечко сумувало. Після обговорення педагог ще раз зачитує верлібр і водночас показує слайди, на яких зображені зимові пейзажі.

 

Вихователь: А як ви розумієте слова поетеси про те, що сонечко підкочується до Землі, щоб погрітися. Чому сонечку хочеться бути ближче до Землі, до людей? (Тому що взимку в будинках, де живуть люди, світло, тепло, затишно й весело.) Як ви гадаєте, чи хотіло б сонечко погратися з вами? (Так.) Які ж зимові розваги ви йому запропонували б? (Ігри в сніжки, катання на санчатах, ковзанах, лижах.) Пригадайте, як зігріла сонечко авторка верлібру? (Вона розчинила вікно і впустила сонечко в кімнату, щоб воно грілося.) А як би ви зігріли сонечко? Пофантазуємо?

Вправа «Зігрій сонечко»

Вихователь дає дітям деякий час на роздуми. Після цього вони по черзі описують свої способи зігріти сонечко.

Орієнтовні відповіді дітей:

·        запросити сонечко на гостини й напоїти теплим чаєм;

·        запропонувати сонечку одягнути теплі шапочку, шарфик і рукавички;

·        заспівати із сонечком веселу пісеньку;

·        усміхнутися сонечку й сказати йому лагідні теплі слова;

·        зігріти сонечко добрими справами і вчинками;

·        попрохати доброго чарівника або фею допомогти сонечку потрапити в Країну Вічного Тепла або Доброти.

Вихователь: Як гадаєте, сонечко буде вдячне вам за таку турботу? (Так.) Як саме воно віддячить? (Воно розтопить сніг, зігріє землю, пробудить від зимового сну природу, поверне перелітних птахів із вирію.) Так, а ще сонечко здатне розтопити лід у душах і серцях злих людей. А тепер поміркуймо, чи може сонечко нашкодити? (Так, надмірна спека влітку може призвести до засухи, поганого самопочуття в людей.)

Ви все знаєте. Мабуть, ваші язички вже трохи втомилися. Тож пропоную пограти в мовчазну гру.

Гра-пантоміма «Зимове сонечко»

Вихователь ще раз зачитує верлібр «Зима», а діти за допомогою жестів і міміки відтворюють кожне озвучене слово. Насамкінець вихователь пропонує дітям зігріти сонечко своїми маленькими долоньками. Це вони також роблять мовчки.

Вихователь: А тепер розімнемо ваші ручки й ніжки. Для цього трішки порухаймося.

Хор дитячих долоньок «Зимова фантазія»

Вихователь пропонує дітям уявити себе композиторами й створити незвичайний музичний малюнок за допомогою рук. Діти одягають на долоньки сніжинки-рукавички. Вихователь виконує роль диригента. Звучить мелодійна музика на вибір педагога. «Диригент» показує нескладні рухи, а «сніжинки» їх дзеркально відображають.

Примітка. Таку вправу можна проводити й для інших пір року. Приміром, навесні можна організувати хор дитячих долоньок,
у якому діти виконуватимуть дві рухові партії — квітів та метеликів. Ця форма роботи дає змогу сформувати в дітей просторові відчуття,
розвинути музичні, артистичні й танцювальні здібності.

Вихователь дякує дітям за активність. Заняття завершується.

Електронний журнал

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *