18.05.2022р.Реалізуємо освітні завдання за темою:”Людина працею славна(підтема”Хто тварин лікує?”)
Доброго дня шановні батьки та малята!
Сьогодні ми з вами продовжимо знайомитися із професіями людей праці.
- Розпочніть свою бесіду з малюком зі слів: серед великої кількості професій існує дуже благородна праця – лікувати тварин.
Рятувальники звірів – хто вони? Повинно бути – це не прості люди. Адже лікувати тварин можуть тільки добрі й сміливі лікарі! А ще спритні і розумні. Їм доводиться оглядати різних представників фауни. А якщо потрібно зробити укол ведмедю або слону?
От же, це професія, ветеринара -лікар, що спеціалізується на роботі з тваринами.
2. Розповідь про професію ветеринара
Розкажіть малюку про цю професію. Ветеринар, це людина, що в першу чергу, керується великою любов’ю до тварин. Цю любов прекрасно відчувають чотириногі пацієнти, тому від одного лікаря вони згодні витерпіти найболіснішу процедуру, а іншому не дадуть навіть оглянути себе. Талант ветеринара, як і будь-який інший, – це дар.
З давніх часів, з тих пір, як людина приручила тварин, з’явилася необхідність стежити за станом їхнього здоров’я.
Професійні обов’язки цього спеціаліста полягають у наступному:
- лікування і профілактика хвороб тварин ;
- проведення різних медичних і косметичних процедур, у тому числі операцій ;
- робота може проводитися в спеціально обладнаному приміщенні (клініці, лабораторії), вдома або на відкритому повітрі.
- у процесі роботи зазвичай використовуються медичні інструменти, лікарські препарати.
- -ці фахівці можуть працювати у спеціалізованих ветеринарних клініках і аптеках, на фермах, в зоопарках, цирках, клубах службового собаківництва та в інших місцях, де перебувають тварини.
- У селах всі сільськогосподарські тварини знаходяться під постійним наглядом цього фахівця, причому він несе відповідальність не лише за їхнє здоров’я, але і за дотримання зоогігієни на фермах, санітарний стан інвентарю, складає раціон харчування тварин, робить щеплення від інфекційних захворювань, бере участь у народженні нових тварин.
3.Для поглиблення уявлень малюка про працю ветеринара запропонуйте переглянути розвивального мультика «Весела поліклініка для тварин», перейшовши за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=O7SZXONHqj8
- Гра для відпочинку «Кульгава мавпа».
По команді дорослого, дитина повинна уявляти себе «кульгавою мавпою» (стрибати на правій нозі) доти, поки не буде команди «стоп!». Якщо під час виконання завдання дитина стає на обидві ноги, то повинна плеснути в долоні, після чого продовжити роботу. Далі дорослий дає таку команду: «Увага, даю завдання: мавпа кульгає на іншій нозі. Почали!» Проходить 30-60 секунд. «Стоп!».
- Запропонуйте малюку скласти продовження казки «Ведмежатко захворіло», яку ви йому прочитаєте:
«Жив собі ведмедик: бешкетун і веселун.
Він страх як любив лазити по деревах і ласувати медком. Та одного разу його забрали до зоопарку. Сумно було ведмедику без лісу, без його лісових друзів. Але незабаром малюк звик жити у вольєрі і потоваришував із сусідами-звірятами.
Якось гості в зоопарку потайки кинули у вольєр шоколадні цукерки.
Ведмежатко їх з’їло, і в нього розболівся животик. Михасика почав лікувати ветеринар…»
Далі дітині пропонується продовжити казку.
Похваліть дитину за гарне продовження казочки.
- Розгляньте чемоданчик лікаря – ветеринара, поясніть малюку, що там лежить, а він нехай спробує пояснити для чого ці речі потрібні.
- Дидактична гра «Ветеринар. Що потрібно , щоб полікувати тваринку?»
- Дидактична гра «Допоможи лікарю знайти хвостики тваринам»
- Дидактична вправа «Відгадай в якій казці лікар лікував звірят, та як його звали?»
– розглянь малюнок , назви та порахуй усіх тварин.
10.Практичне завдання. Будемо малювати тварин , що хочуть потрапити на прийом до лікаря – Айболита , щоб знати стан свого здоров я .
Для роботи вам знадобляться: папір білого кольору, Кольрові олівці або фломастери на вибір дитини.
Щоб зобразити тваринку розгляньте схеми, малюк сам вибере, яку тваринку він хоче створити, не забудьте показати нам свою творчу роботу.
Бажаємо приємного спілкування з дитиною.
Вихователі: Гнойова Т. П., Грицюк Т. І.