14.10.2022р. – Це цікаво знати…
Шановні батьки! Пропоную до вашої уваги консультативну
інформацію, яка стане вам у нагоді.
1 Мовленнєві вади у частохворіючих дітей
Дітей, які часто хворіють на респіраторні захворювання, прийнято називати часто-
хворіючими.
Нервово-психічний розвиток часто-хворіючих дітей уповільнений. Спостерігається
затримка активного мовлення, сенсорного розвитку, конструювання, як основи
формування логічного та наочно-образного мислення, порушення моторики дрібних
м’язів, що проявляється в труднощах з одяганням, застібанням ґудзиків,
зав’язуванням шнурків.
У таких дітей порушені: зв’язність, виразність, граматичне оформлення та лексичне
різноманіття мовлення.
Причинами частих захворювань у дітей є наступні фактори ризику:
часті застудні захворювання, ангіни у матері під час вагітності;
прийняття антибіотиків вагітними;
токсикоз вагітності;
стан загрози викидня;
передчасні пологи;
патологія пологів;
асфіксія, низька маса тіла дитини при народженні;
часті захворювання ГРЗ членами родини дитини;
штучне годування;
відсутність загартування на 1-му році життя;
нерегулярність та коротко тривалість прогулянок;
відсутність денного сну;
відсутність літнього відпочинку.
Подолання мовленнєвих вад у частохворіючих дітей здійснюються такими
шляхами:
організація та проведення індивідуальних та під групових занять з розвитку всіх
компонентів мовлення (лексична та граматична будова мовлення, зв’язне мовлення,
звукова культура мовлення);
проведення індивідуальних занять з подолання вад звуковимови на яких формується
фонетико – фонематичне сприйняття; активізуються слухове та зорове сприйняття,
увага, пам´ять; розвивається фізіологічне та мовленнєве дихання; вдосконалюється
загальна та дрібна моторика, оптико-просторова уява;
регулярне проведення занять з логоритміки в тандемі логопед – музичний керівник –
вихователь сприяє значному поліпшенню загальної та дрібної моторики, координації
рухів, емоційної сфери, розвитку темпу, ритму, інтонаційній виразності мовлення,
розширенню словникового запасу;
процедури по загартуванню у поєднанні з лікувальною гімнастикою, масажем,
ароматерапією, фітотерапією, вживанням кисневих коктейлів, УФ опроміненням та
озонуванням групових приміщень.
Рекомендації батькам
Ваша дитина буде здоровою якщо ви будете заздалегідь планувати вагітність, під час
вагітності спостерігатися в жіночій консультації, здійснювати догляд за дитиною під
наглядом компетентних спеціалістів.
Крім того , в оздоровленні частохворіючих дітей батькам необхідно організувати:
раціональний режим дня (збільшити тривалість сну на 1-1,5 години, виключити
заняття та ігри, які ведуть до перевтомлення та надмірного збудження, проводити
прогулянки на свіжому повітрі перед сном);
повноцінне харчування (вводити в щоденний раціон оптимальну кількість білків,
жирів, вуглеводів, мінеральних солей та вітамінів);
загартування (проводити процедури систематично, поступово збільшуючи
навантаження, обов’язково після консультації з лікарем);
лікувально – профілактичні заходи за рекомендацією лікаря (зрошення слизової
оболонки носа, полоскання ротової порожнини, інгаляції відварами трав);
оптимальне фізичне навантаження та масаж (фізкультура, лікувальна фізкультура,
точковий та загальний масаж).
Мовленнєве спілкування: гендерний аспект
Належність людини до певної статі відіграє важливу роль у процесі формування
особистості, на що впливає багато чинників, серед яких одне з основних місць
належить мовленню.
Великою мірою через мовлення діти визначають стиль поведінки представників
своєї статі та формують ставлення до протилежної статі.
Провідна роль на етапі первинної соціалізації особистості належить таким агентам
виховання як родина, дитячі освітньо-виховні заклади.
Кожен з батьків прагне бути зразком для дитини своєї статі. Часто дорослий
проявляє у спілкуванні з дитиною певні риси, які звик проявляти по відношенню до
дорослого тієї ж статі, що і дитина.
Дівчаток заохочують до експресивності, і велику увагу надають вихованню
вербальних здібностей.
Від хлопчиків вимагають небагатослівності, але активності.
Залежно від статі дитини дорослі по-різному вибудовують розмову, обирають її тон.
До дівчинки – ласкавий, ніжний, заспокійливий тон.
До хлопчика – бадьорий, ніжний за тембром, заохочуючий до активності та
змагання.
Кожен з батьків особливо зацікавлений в тому, щоб передати дитині секрети та
“магії” власної статі.
Можливо тому, батьки у спілкуванні приділяють більше уваги синам, а матері –
донькам.
Як наслідок, мовлення дівчаток та хлопчиків розвивається по-різному.
У дівчаток зрілість у вимовлянні звуків спостерігається раніше ніж у хлопчиків.
Дівчатка починають використовувати речення раніше хлопчиків і проявляють
тенденцію до більш довгих та зрілих за своєю структурою речень.
Для зменшення різниці в оволодінні мовленнєвими навичками серед дітей різної
статі, батькам необхідно звернути свою увагу на поширення сфер можливостей своєї
дитини: хлопчика чи дівчинки, та розвивати потенційні здібності дитини без огляду
на її стать.
Таким чином, батькам потрібно обирати гендерно-нейтральний тон та вид
спілкування до своїх дітей.
Адже, виховання творчої та креативної особистості багато в чому залежить від
батьківського спілкування. А, отже, рівень сформованості мовленнєвих навичок
дітей залежить від гендерної атмосфери в родині.
Гендерна толерантність по відношенню до своєї дитини у контексті спілкування,
передбачає сприймання не представника певної статі, а особистість з власними
можливостями та потребами.
2 .Дислалія
Дислалією називають порушення звуковимови, не пов´язаної з вадами слуху,
порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку
дитини.
Дислалія належить до найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у
дошкільнят.
Причини її виникнення можуть бути дуже різними, назвемо основні.
Порушення у будові артикуляційного апарату:
неправильний прикус, порушення у будові щелеп, укорочена під´язикова вуздечка,
високе чи вузьке піднебіння, відсутність деяких зубів тощо. Це призводить до
виникнення так званої механічної дислалії. Незалежно від того, у якому віці
виявлено ці порушення, необхідно звернутися до ортодонта чи стоматолога, а якщо
дитині виповнилося 4 роки, то і до логопеда.
Наслідування: діти можуть копіювати неправильну звуковимову когось із рідних.
Недоліки слухового сприймання звуків: це порушення не пов´язане зі зниженням
гостроти слуху дитини, його причини приховані в недоліках формування уявлень
дитини про звуки рідної мови, недостатності слухової уваги та слухового контролю.
Негативні біологічні та соціальні чинники. До них належать: патологія вагітності
матері, вживання під час вагітності алкоголю, тютюну, наркотиків, обмеженість
спілкування дитини, педагогічна занедбаність тощо.
Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично
кожна дитина молодшого дошкільного віку має певні порушення у вимові
звуків. Однак до 5 років такі порушення вважаються природними, оскільки
артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися.
Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються
патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ
завдань, які добирає логопед.
Дислалія може виявлятися двояко:
- Спотворення звука, коли звук, який вимовляє дитина, відрізняється від
нормального наявністю присвисту, надмірного шуму, призвуків тощо. Наприклад,
горловий Р, міжзубний С (при вимові С кінчик язика просунутий між зубами, до
звука С додається надмірний шум) тощо;
2 Заміна одного звука іншим. Наприклад, складний звук Р дитина замінює на Л (лак
замість рак, лука замість рука) або звук С дитина замінює на звук Ш (шобака замість
собака, шамокат замість самокат) тощо.
Помітивши порушення вимови навіть кількох звуків у дитини, старшої 5 років,
слід обов´язково звернутися до логопеда.
Зазвичай вади звуковимови виявити досить легко. Чимало батьків помічають і
знають, які саме звуки не вимовляє дитина. Проте існує хибна думка, що порушення
звуковимови виправляються самі по собі. «Не хвилюйтеся, виговориться», – говорять
сусіди, друзі і навіть деякі лікарі. Відвідини логопеда відкладають на невизначений
час. Однак порушення закріплюється, і діти, які мають вади звуковимови, на момент
вступу до школи, одразу потрапляють у групу ризику як схильні до дисграфії.
Дошкільники з дислалією можуть відвідувати логопункт, а у складних випадках,
коли дислалія поєднується з порушеннями мовно-слухового сприймання,
логопедичні групи для дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення
(ФФНМ). Діти шкільного віку навчаються у загальноосвітніх школах і за потреби
можуть відвідувати логопункт.
Комплекс вправ логопед добирає індивідуально, залежно від характеру порушення
та особливостей артикуляційного апарату кожної дитини.
У попередженні дислалії важливе місце посідає формування правильної
мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб
наблизити свою звуковимову до мовної норми.
Профілактиці дислалій сприяють розпочаті в молодшому дошкільному віці
стимулюючі вправи з розвитку органів артикуляції та дрібної моторики
пальців рук.
Матеріал підібрала із інформаційного простору інтернет ресурсу
Вчитель – логопед Сасова Н.П.
