09.10.2023р.-Реалізуємо освітні завдання за темою “Граємо у дворі” (підтема ”Діти та дорослі у дворі ”)

1.Доброго дня, шановні батьки! Продовжуємо вивчення теми “Граємо у дворі” (підтема “Діти та дорослі у дворі”. Під час ранкових заходів розпитайте дітей, кого з дорослих і дітей вони зустрічають у своєму дворі. Кого більше – дорослих чи дітей? Хто ці люди, чи від вітаються діти з ними? Запросіть дітей опанувати якусь нову формулу привітання, наприклад, “Рада тебе бачити. Як твої справи?” або “Приємно вас бачити” та застосовувати до знайомих дорослих і дітей групи. 

2.Попросіть дітей пригадати, як вітаються зранку до них, які слова промовляють, яким голосом. Запропонуйте привітатися із сусідами різним способом: долонькою, кивком, словом, посмішкою. Уточніть, кого називають сусідами. Чи можна людей у своєму дворі називати сусідами? Наголосіть, що виховані люди вітаються з людьми, які живуть із ними поряд, намагаються підтримувати один одного, бути дружніми. Запитайте, в який спосіб діти мають намір привітатися сьогодні ввечері зі своїми сусідами. 

             

3.Запропонуйте послухати оповідання Г. Ткачук “Гойдалка під кленом” і визначити, чи всі герої оповідання були дружніми до своїх сусідів. Після читання проведіть обговорення з використанням розрізних картинок комплекту “Казкові стежиночки”: попросіть розкласти картинки по порядку, пригадати, з чого починається історія? Яка пора року зображена на картині? Доведіть, що це не осінь. Хто розповів нам цю історію? Це реальна історія чи казка? Вона могла трапитися з кимось із вас? Якими способами займаються діти здорові та дорослі? Розкажіть, як дівчинка виправила свою помилку. Хто допомагав Ніні виправити помилку? Як ви зрозуміли, що Ніна добре ставиться до своїх сусідів? По ходу розмови просіть дітей знайти підтвердження слова на картинках.

Галина Ткачук

ГОЙДАЛКА ПІД КЛЕНОМ

 

Ось наш двір.
Найкраще в ньому — це майданчик під кленом.
А найкраще на майданчику — гойдалка.
Якщо розгойдатися дуже сильно, то можна злітати високо-високо.
Я літаю — а малюки порпаються в піску.
Я літаю — а Марко з’їжджає з гірки.
Я літаю — а Марків дід садить квіти між тополею і кленом.

 

Квіти ще не схожі на квіти. Але Марків дід каже, що вони виростуть і зацвітуть у липні. Або навіть раніше, якщо нам пощастить.

— Як називаються ці квіти? — питаю.
— Дельфіній, — каже Марків дід.
Мені подобається їхня назва. Мати дельфіній біля майданчика — це майже як мати справжніх дельфінів.
Я розгойдуюсь іще сильніше — і бачу маму. Вона повертається з роботи.
Я зупиняюся, швидко злізаю з гойдалки. Біжу.
— Стій! Ніно, спинися! — раптом кричить мама і застигає на місці.
— Що ти накоїла?! — супить брови Марків дід.
— Дивися під ноги! — біжить до мене Марко.
Я дивлюся під ноги, а там — розтоптані квіти. Не знаю, як це сталося. Сльози печуть в очах.
— Я ж не хотіла! — тікаю від усіх.

Якби ж я дивилася під ноги! Тоді дельфіни були б цілі.
Увечері я крадуся в кімнату батьків. Мама вже спить, а тато, глянувши на мене, міцно пригортає.
— Тепер у нас не буде дельфінів, — бурмочу.
— Хтозна, — відповідає тато. — Може, й будуть.
Наступного ранку ми з татом ідемо на великий ринок.
Тут продають овочі, фрукти і — квіти. Ми обходимо всі ряди, але дельфінів ніде немає.
Дорогою додому бачимо квіткову крамницю. Тут є троянди, тюльпани, різні вазони, кактуси.
— У вас є дельфіни? — питаю у продавця.
— Дельфіни? — не розуміє він.
— Дельфіній! — сміється тато.
— А, дельфіній! Ось!

Ми з татом ніколи не садили квітів. Але все робимо так, як казав нам продавець.
Одна, дві, три, чотири нові рослинки з’являються на клумбі між тополею і кленом.
Мама бачить нас із вікна й гукає:
— Що ви там робите?
— Заводимо дельфінів! — кричу.
Тоді мама виходить і береться мені допомагати. А тато майструє навколо клумби дерев’яний парканчик.
Гойдалка під кленом широка. Ми з Марком поміщаємося на ній удвох.
Ми літаємо — а з вікна на нас дивиться Марків дід і махає рукою.
Ми літаємо — а за парканчиком ростуть квіти.
Ми літаємо — а попереду ціле літо, і понад хмарами стрибають сині й блакитні дельфіни.

 

4.Запросіть дітей до вправи вправи “Уяви”. Заплющіть очі та назві те, що побачила з гойдалки Ніна.

5.Проведіть мовну вправу “Знайди зайве слово” із словами дельфініум і дельфін. За необхідності уточніть значення цих слів із опорою на картинки. Запитайте чому квітка і морська тварина мають схожі назви? Зауважте, що в оповіданні йшлося про літні квіти. Попросіть дітей назвати осінні з опорою на картинки. Розкажіть, що дельфініум може цвісти двічі: влітку та восени. Запропонуйте дітям намалювати цю квітку. 

             

6.Словесна гра “Додати слово”. Розкажіть про когось із героїв або про який – небуть предмет, а діти додають останнє слово. Наприклад: Високо злітала над двором – це …(Ніна). Супить брови – це … (дід марка), з’їжджає з гірки – (Марко), з’являється на клумбі – квіти. “Так – ні”. Зачитайте дітям речення, а діти відповідають правда це чи ні. Наприклад: дельфініум – це квітка (так); Марків дід саджав троянди (ні); Ніна з татом пішли до іграшкової крамниці (ні).

7.Набір розвивальних завдань. Картка №11. 

 

 

Вихователі:  Ніколаєнко І.А., Скідан В.М.